Якщо давати прогнози все одно справа не вдячна, то видавши черговий прогноз який до того ж має велику ймовірність збутися, автор мало чим ризикує й втрат (державних) це нікому не обіцяє, а от застерегти може. http://saivoagency.kiev.ua/ Сьогодні базікаючи з колегами-журналістами про всім потроху, я перевів розмову на «грузинську тему». Напевно не зовсім чесно використовувати інсайдерську інформацію, але адже ми ж не на біржі граємо і ні чиїми іменами не прикриваємося. Читача можливо зацікавить про що говорять журналісти коли їх ніхто не чує, крім їхніх колег. Для того, щоб нікого ні в що не вплутувати, оповідання буде вестися від першої особи, а почуті думки будуть викладені як власні. Особлива цінність статті на думку автора в тому, що люди робили прогнози знають вищих світових політиків можуть представити як будуть діяти в тому чи іншому випадку, їм зрозумілий Патерн поведінки політиків. На цьому дійсно можна будувати прогнози, що власне журналісти постійно і роблять. Зі зрозумілих причин деталі залишаться нерозкритими, але основні моменти автор статті позначить у міру можливого. Як завжди нові політичні фігури обростають міфами, їм приписуються різні унікальні якості, а часом і просто неправдиві факти з їх біографії. Біографії можливо зараз не слід торкатися, але в ЗМІ звучить інформація про те, що пан Іванішвілі вивів свої активи з Росії і тепер може спокійно вести незалежну політику від Росії і є недосяжним для Путіна. Тут слід зауважити, що це неправда. У пана Іванішвілі є активи в Росії і в інших країнах СНД і причому досить розлогі. Якщо комусь здається що президент Путін про це нічого не знає, то це велика помилка. Кілька столичних банків працюють з активами належними Іванішвілі, так само на Україні є частина активів в декількох банках, у тому числі в Банк Перший (колишній УБРП). У Росії частину активів залишилися у пана Іванішвілі після продажу Металоінвесту Алішеру Усманову. Так само пан Іванішвілі володіє великим пакетом в Газпромі. Це дещиця того що у пана Іванішвілі є, але перераховувати не має сенсу. Головне в цьому було лише показати те, що пан Іванішвілі «невільний». З перших днів з дня своєї політичної перемоги, Іваниш став робити заяви які можливо наводять на сумні думки пана Медведєва, який вважав, що новий національний лідер Грузії, буде радий мати з ним справу і таким чином, неприємності які висять над лібералом Медведєвим після війни 08.08.08 закінчаться, Росія з Грузією замиряться і минуле кане в лету разом з Саакашвілі. Однак не тут то було. Потрібно зауважити пану Медведєву, що з ним і сталося те, що сталося тому що його на Заході розуміють як «сопливого ліберала». Тому Саакашвілі і зважився почати війну під час президентства Медведєва. Тепер президент в Росії Путін, у когось є сумніви що буде з Грузією якщо хтось в Грузії почне ще одну війну? Проте війна схоже все ж буде. Але про це трохи пізніше. Зараз же потрібно сказати, що войовничі заяви проти Росії які вже робляться «нової совістю грузинської нації» робляться швидше за все на прохання уряду США. Президенту Обама важливо показати американцям, що проект «Грузія» не провалився разом з Саакашвілі. Інакше його можуть звинуватити в політичній неспроможності. Якщо Грузія провалиться, то Обамі згадають невдачі і з Сирією і з Іраном. Вся справа в тому, що Грузія виводить Захід на більш коротку дорогу до багатств Росії. Якщо грузинська версія не спрацює, то доведеться братися за більш довгий шлях: Сирія-Іран-Росія. Тоді як з Грузією США вже зараз практично в Росії. Путін чудово розуміє, що закривши USAID в Росії, він змушує США проводити гроші через треті країни, де частина їх обов'язково осяде. В принципі Путін не проти іноземного фінансування, він розуміє, що гроші ці обов'язково ляжуть тягарем на американський бюджет, а витрачені вони будуть в Росії, чим не варіант? Тих хто буде сильно налягати визначать куди належить. Важливо зрозуміти, що якщо прибрати полудурка Тютюкін, то замість нього може прийти дійсно хтось розумний і небезпечний для країни. Опозиція в тому вигляді в якому вона існує нагадує групу школярів захворіли дизентерією після обіду в шкільній їдальні. Повністю обгидив і пахнуть погано, вони являють собою посміховисько. Серед них кажучи по-дитячому Карабаса Барабаса немає, це збіговисько «Дуремар». Чим більше вони будуть маячити на горизонті, тим більше відтягнуть на себе грошей і зрозуміло в междуусобной боротьбі будуть давити один одного. Гроші «на розвиток демократії» в Грузії та військова помошь будуть серйозно урізані в новому фінансовому році США. Новий уряд Грузії буде вельми обмежений у фінансах, так чи інакше доведеться йти на уклін до Росії. Та й власні кошти пана Іванішвілі можуть показатися недостатніми вельми скоро. Взагалі потрібно сказати, що Грузія любить багатих людей. Як і всяка маленька і слабка країна, Грузія мріє про багатство не тільки тому, що «з грошима добре», але й тому що з грошима більше безпечно. Як тільки у Іванішвілі закінчаться гроші, він перестане бути національним авторитетом і прикладом для наслідування, а Путін може це влаштувати в мить ока. Таким чином усім може бути зрозуміло, що Іванішвілі сидить в садінні у Путіна і буде клювати тоді, коли йому скажуть і на те, на що Путін буде приманювати. Питання в принципі зараз не в Іванішвілі, питання зараз в Обамі і в Путіні. Обама звичайно ж ці вибори виграє, якщо не трапиться чогось непередбаченого. Путін не хоче заважати грі Обами, тому що той заздалегідь пообіцяв Путіну що буде пом'якше з ПРО. Обама врахував помилку Саркозі, який залишився без підтримки Путіна і програв. У Обами підтримка Путіна є і ця підтримка стоїть 10-ти голосів МакКейна. Обама заручився прихильністю Путіна ще задовго до виборів. Зробив він це не сам, а за порадою своїх політтехнологів. Читачеві має бути зрозуміло, що якщо політтехнологи вважають підтримку Путіна важливою, то взяли вони це не зі стелі. Однак не слід забувати, що Іванішвілі хоч і не грузин, а єврей, але грузинського походження (у всякому разі так вважають на Заході). Йому необхідно показувати позитивну динаміку в тому, що відчутно для кожного грузина, а це зрозуміло «втрачені території». Ось тут мабуть і наступає самий вузький момент. Якщо Путін захоче «підкорити» Грузію, він почне гру по територіального питання. Робити він це вміє. Згадайте «північні території» Японії. Вже більше 10 років, Путін водить японців, а віз і нині там. Цілком можливо, що успіх міг би бути і тут, але у Путіна є одна вельми важлива обставина, яка не дає йому вести переговори з грузинською стороною, це смерть російських миротворців. Вихід звичайно ж знайти можна завжди, і вихід цей знайти зовсім не важко. Тут потрібна політична воля Іванішвілі. Порядок дій такий: Оголосити Саакашвілі злочинцем і піддати його судовому переслідуванню. Оголосити втрачені землі Південну Осетію і Абхазію) і їх населення братніми народами і однією країною. Віддати належну шану російським миротворцям, поставити їм пам'ятник і оголосити день початку військових дій і загибелі російських миротворців вдень національної скорботи. Тільки після цього, можна починати довга розмова з Південною Осетією і Абхазією про єдину державу. Всі необхідні процедури і почесті повинні бути дотримані. Не потрібно розраховувати на те, що за 2 роки вдасться подолати всі розбіжності. Примерение і об'єднання може настати і через 50 років. Тут немає необхідності поспішати. Однак поки пан Іванішвілі не демонструє особливої ??гнучкості. Ця людина не може не знати, чий хребет не гнеться, у того він ламається. Путін це вже не раз довів. Причому гнутися потрібно не перед Путіним, а перед Росією. Путіну нічиїх поклонів не потрібно. Ось це схоже сьогодні найбільша проблема для Іванішвілі. Ймовірно до розуміння необхідності «правильних» дій новий грузинський лідер прийде після того як «зведе дебет з кредитом ». Для цього він і збирається свою першу поїздку здійснити в Вашингтон, щоб зрозуміти, що йому можуть дати там. Що він може отримати в Росії він вже добре знає. Ось тут і почнеться нова грузинська війна, це буде війна грошей, так думає пан Іванішвілі. Питання однак не такий простий, Путін навряд чи дасть себе так просто розвести на гроші, він не який-небудь Усманов або Абрамович. Потрібно розуміти, що для Путіна гроші не все, не самоціль. Путін з тієї когорти людей які з сушествования грошей миряться, а їх відсутністю борються. Путін не залежить від грошей. Як казав один розумний чоловік «Не гроші мене роблять, а я їх»! Ось це в якійсь мірі може пояснити розуміння грошей Путіним, гроші це необхідне зло чи добро, в залежності від того, на яке діло ти їх вирішив прилаштувати. Тобто перш за все справу. Можна сказати, що і для Іванішвілі гроші теж лише Інтрументи, але його особистість вельми зачеплена війною 2008 року, ось це буде серйозно заважати йому для вибудовування прогматіческіх відносин з Росією. Іванішвілі буде затівати нову війну (можливо віртуальну, політичну і так далі) у здобуття загублених територій.
